| Головна » Статті » А » Андієвська Емма |
Я в камені згубив своє обличчя
| Я в камені згубив своє обличчя Колись. Та камінь часом ожива Колись. А ніч до себе кличе — На жнива. Нехай тремтять в руках старечих Зірки. Вони не знають болю. А простір падає на плечі Поволі, Мов зачарований падінням. | |
| Переглядів: 551 | Теги: | Рейтинг: 0.0/0 |
Меню сайту
Категорії
| Андієвська Емма [17] |
| Андріяшик Роман [4] |
| Андрусяк Іван [11] |
| Андрухович Юрій [7] |
| Антоненко-Давидович Борис [9] |
| Антонич Богдан Ігор [37] |
| Атамонова Віра [9] |
Реклама
Наше опитування
Теги
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0