Головна » Статті » А » Андієвська Емма |
У око окунь, як плавуча клуня
У око окунь, як плавуча клуня, Торкається, і світ на скалки: сутінь, Лиш мокрого вогню семипудові сита Ідуть по обрію, хоч їх на бісер клонить. Розсипатись і заятрить над кленом, Що плеканий парує у висоти Молозивом і бульками розсади. Росу в росину забивають клином, І нитокою живою крильця бабок Виносить хвилями із грядок бобу, Що вивісив стручки - жаровні соку, Бо лійки скрізь, листки - з кришталю саклі, Й лежать у ватянках від тьми помору Водоймища, і хащі, і примари. | |
Переглядів: 636
| Теги: |