Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

Українська література

П`ятниця, 27 Червня 25
Головна » Статті » А » Антонич Богдан Ігор
На шляху (Скорочено)

Обплетений вітрами ранок

шугне, мов циганя, з води

і на піску кричить з нестями,

обсмалений і молодий.





Ріка зміяста з дном співучим,

хвилясто хльостають вітри,

і день ховає місяць в кручу,

мов у кишеню гріш старий.



Клюють ліщину співом коси,

дзвенить, мов мідь, широкий шлях.

Іде розсміяний і босий

хлопчина з сонцем на плечах.



Коментар

Богдан-Ігop Антонич — майстер незвичайних порівнянь та асоціацій. Ранок у нього — «обсмалений і молодий», «як циганя». День ховає місяць у кручу, «мов у кишеню гріш старий». Чому гріш старий? Мабуть, тому що місяць за ніч відпрацював своє, зблід при денному світлі. І йде, як новий день, хлопчина молодий «із сонцем на плечах». Ми легко уявляємо собі і ту дорогу, і того хлопчика, і сонце, що сяє у нього за плечима. Поезія кличе в дорогу, говорить про те, що треба сміливо йти назустріч своїй долі, бути оптимістом і намагатися подолати всі труднощі, адже земля така красива, і життя таке прекрасне.
Категорія: Антонич Богдан Ігор | Додав: Bloodrewansh (10 Січня 13)
Переглядів: 618 | Теги: на, шляху, (Скорочено) | Рейтинг: 0.0/0