КАЗКА ПРО ЛЕЛЕК ТА ПАВЛИКА-МАНДРІВНИКА - Багряний Іван - Б - Українська література онлайн

КАЗКА ПРО ЛЕЛЕК ТА ПАВЛИКА-МАНДРІВНИКА

КАЗКА ПРО ЛЕЛЕК ТА ПАВЛИКА-МАНДРІВНИКА І Летіли лелеки У краї далекі. Мають крилечками Помежи хмарками, Ой, та й попід небесами. Жили — не тужили, — З Павликом дружили. Самі полетіли, Павлика лишили, Тяжко ж його зажурили. Не летіть, лелеки, У краї далекі! Будемо гуляти, Разом зимувати, — Є в мене санки і лещата. Є в мене рушниця І шабля-сестриця, Є і лук і стрілки, Зостаньтеся тільки. Буду, буду я вас захищати. Озвались лелеки До нього здалека: Ні на тих лещатах, Ані на санчатах Ми не вмієм, милий, гуляти. Всі ми довгоносі, Та ще й ноги босі, — Як нам зимувати, В снігах потопати? Де ж ми візьмем чоботята? Павлику, наш друже, Не журися дуже: Як сніжок розтане, Як зима пролине, Ми поприлітаєм Знов на Україну. З білими хмарками, Разом з ластівками Ми поприлітаєм О весняній днині, Бо немає краще, Як на Україні! А як будем знову В вирій вирушати, Тоді, може, візьмем Павлика гуляти. Як буде слухняний Та буде хороший, Та в своєї мами Дозволу попросить. II Одійшли морози, Одійшли пороші. Павлик був розумний, Чемний і хороший. Слухав татка й маму І любив звірята, І малу сестричку, Голуби й крільчата! Виглядав з віконця, Поглядав далеко: Чи не прибувають З вирію лелеки? Уже прибувають, Крилечками мають, Радісно з весною Всіх поздоровляють! І звили гніздечко Ось-де на тополі. Близько біля хати, В Павлика надворі. Цілі дні клекочуть — Дзьобами стукочуть. І лелека-батько, І лелека-мати... Ось уже в гніздечку Малі лелечата, Малі лелечата — Прехороші діти. Підіймають вгору Дзьобики розкриті. Кличуть батька й маму, Чом вони не бавлять?.. А внизу радіє — Береже їх Павлик. В нього лук і стрілки, Шабелька при боці... Отакі бувають Козаки-молодці! Записавсь одразу В козаки завзяті, Щоб ніхто не скривдив Малі лелечата. Ой, прийшли уранці Вовки-сіроманці: — «Де тут є пташата — Малі лелечата?..» Батько, мати в полі — Нічого не бачать. Плачуть малі діти — Лелечата плачуть. Стали розбишаки Гніздо руйнувати, Гніздо руйнувати, Діток забирати. Не чують лелеки, По полю гуляють, Діточкам маленьким Гостинці збирають. Як узяв тут Павлик Та як стрельнув з лука! Та й улучив вовка Поміж самі вуха! А тую вовчицю — В саму потилицю! А тії вовчата — Поміж оченята. «НЕ ХОДІТЬ! ЗАБИРАТЬ! ЛЕЛЕЧАТА!» Зраділи лелеки — І батько, і мати: Павлика ж ми будем Повік шанувати! Заберем з собою За море гуляти. III Летіли лелеки За море удруге, Забрали з собою І малого друга. Летіли далеко Попід небесами, Попід небесами, Помежи хмарками. Дзьобом стукотіли, Крильми тріпотіли, — У далекий вирій — В Африку летіли. А поперед ними Та й понад морями Ластівки моторні Несли телеграми: Телеграма в вирій: «Збирайтеся, звірі, Куці й довгохвості! ЗУСТРІЧАЙТЕ З УКРАЇНИ ГОСТІ!..» Слони прочитали І сурмити стали: «ЗБИРАЙТЕСЯ, ЗВІРІ ЧОРНІ, БІЛІ Й СІРІ. БУДЕМО ВІТАТИ, БУДЕМ ЗУСТРІЧАТИ, ГОСТЕЙ З УКРАЇНИ ШАНУВАТИ». Чорні крокодили К морю виходили І гіпопотами Прибули з квітками. Мавпи і жирафи, І ногаті струсі — Прибули і дітки, І старі матусі. І смугасті зебри, Грубі носороги Посідали рядом Підібгавши ноги. Тут іще й акула Хвостиком майнула, З моря виходила, Речі говорила. З нею всі малята — Дрібні акулята, — Назбирали в морі Подарунків гору. Засурмили сурми, Захитались скелі — Павлика стрічати Слон іде веселий, А за ним малятко — Мале слоненятко, — Носиком киває, Павлика стрічає, Так усі стояли, Квітками махали — Гостей з України зустрічали. IV Так оце та Африка?! Так оце той вирій?! Ходить, ходить сонечко По пустелі сірій. Попереду — море, А позаду — гори, Межи ними один пісок, Горе ж мені, горе! Кам'яні доріжки Покололи ніжки. Від жари в пустині Пухирі на спині. - НІ, НЕМАЄ КРАЩЕ В СВІТІ, ЯК НА УКРАЇНІ! Шкіра посмалилась, Ніжки натрудились, Оченята без матусі Тяжко занудились. Тут піски гарячі, Тут страшні пустині. Ні, немає в світі краще, Як на Україні. Тужить Павлик з горя Край синього моря, В море поглядає. А море безкрає. Павлика втішають Мавпи й носороги, І смугасті зебри, Й струсі довгоногі, Чорні крокодили І гіпопотами... Ластівки приносять З дому телеграми: «Повертайсь, бурлаче, Годі мандрувати, Бо скучає батько І сумує мати. Час уже додому З мандрів повертати». І радіє Павлик, І кричить здалека: «Скоро вже додому Полетять лелеки! А поки — цілую Сестричку і маму!..» Ластівка моторна Несе телеграму. V Погостили досить — Час уже вертати. Вийшли, вийшли проводжати Їх усі звірята. Чорні крокодили К морю виходили І гіпопотами Прибули з квітками. Мавпи і жирафи, І ногаті струсі — Пустотливі дітки І старі матусі. І смугасті зебри, Й грубі носороги Посідали рядом, Підібгавши ноги. Тут іще й акула Хвостиком майнула, З моря виходила, Речі говорила. З нею всі малята, — Дрібні акулята, — Назбирали в морі Подарунків гору. Засурмили сурми, Захитались пальми, — Павлика прощати Слон іде печальний, А за ним малятко — Мале слоненятко Слізоньки втирає — Павлика прощає. Так усі стояли, Квітами махали І на Україну Друга проводжали. Проводжали друга В ранішню годину. «ОЙ, ВІЗЬМИ З СОБОЮ Й НАС НА УКРАЇНУ!» VI Летіли лелеки Із країв далеких, Помежи хмарками, Попід небесами, Через сині гори, Через Чорне море... Не боявся Павлик, Бо не знав тут горя. У лелеки крила Дужі та широкі, В небесах літають Швидко і високо... А на Україні Зажурилась мати: «Щось нашого сина З мандрів не видати!» Коли тут — лелеки! Прибули здалека! Приземлитись хочуть, Дзьобами стукочуть, Дзьобами стукочуть, Крилечками мають — Всіх поздоровляють. Всіх поздоровляють! Матінку стареньку І сестру маленьку, І біленькі хати, І сади строкаті, І степи широкі Золоті та сині... Ой, немає краще, Як на Україні! Спустились лелеки Посеред левади. Павлика стрічають Всі живі і раді: Батько і матуся, Лесик і Настуся, Крілик і крільчата, Півник і качата... І сміються збоку Радісно лелеки, Як усі питають Про краї далекі. Весело сміється Сонечко надворі — Павлик подарунки Всім привіз з-за моря: Лесикові — мила Й лист від крокодила. А малій Настусі — Пір'їнку від струся. Квіти має мама Від гіпопотама. Тато ж що здобули? Мушлю від акули, Ще й від носорога Кремінь для кресала... Стільки подарунків Африка прислала. Решта ж мають квіти І від всіх привіти, Від усіх привіти. А лелеки дружньо Лагодять хатину, Ще й нову будують — Дбають цілу днину. По зелених луках З Павликом гуляють, Радісно з весною Всіх поздоровляють: І червоні маки, І волошки сині... Ой, немає краще, Як на Україні. Голубі озера І пісні пташині... ОЙ, НЕМАЄ КРАЩЕ, ЯК НА УКРАЇНІ!
1 2 3 4 5 Категорія: Багряний Іван \| Додав: zimzone (10 Січня 13)
Переглядів: 733 \| Теги: Лёлек, ПАВЛИКА-МАНДРІВНИКА, казка, та, про \| Рейтинг: 0.0/0