Головна » Статті » Б » Барка Василь |
ДОЧАСНА ДОЛЯ
ДОЧАСНА ДОЛЯ І Враз веселка з усміхів бровою склала в тучі семицвітник... Так: само кохання молодою вірністю з недолі втішить. В серці гроз - веселка погасала, як з вікна вино розлите. В серці: осінь згадка! хоч і красна, а безсмертником не сквітне. Вслід само кохання відголосить все крилатістю з безумства. І довіку звіть, як свідків - сосни, де труна його замкнулась. А любов родинна, літній медвик, званий з ниви, ждати буде. В шлюбі - криник між дими щоденні сходить: на життя подружнє. Чара! нам одна дочасна, чиста, суджена при брамі в юність... І до неї на незнаних стрічах - в схід живих очей звернутись. П З висоти даровано в прощення - хліб, нескришений з громами. Жінчина душа, з довір'я щедра, вернеться: все примиряти. Примиряти в доброту бджолину; яблуневі дні для неї... в згоді - в білій радості, сніжіють з медом чистоти своєї. Виднота олтарна в лілій стала, від грудей розп'яття лившись: приріднити кров'ю! враз - до щастя в зірку викупля незлісних. Люди, братні, нам обмиє очі при дорозі сніжна хустка - бачити! крізь смерть: світила Отчі, в церкві небесами звуться. | |
Переглядів: 566
| Теги: |