| Головна » Статті » Б » Барка Василь |
ПОРЯТУНОК
| ПОРЯТУНОК Від узгір'я тонкорукий кущик обізвався білотою. Ні негода впівночі не скрушить; чи - як він, до дня достою? Здіймуться вали пожеж небесних, плотик місяця женучи. Враз: галузками душі простертись, та - до сонця в тихі учні... та від нього брати на обриві приступець найнедорожчий - тільки й місця: молитвам! добрівши з вихору - в старій сорочці. Часом душу втишити зболілу просфоркою сяйва в морі, та щодня читати з небосхилу вголос тропарі соборні. | |
| Переглядів: 573 | Теги: | Рейтинг: 0.0/0 |