Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

Українська література

Субота, 28 Червня 25
Головна » Статті » Б » Барка Василь

ПРИ САМОТІ
ПРИ САМОТІ

При самоті моїй: галуззя скине
печаль огненну, й неживе...
Хоч, мов стіною, світло —все блакитне,
де димна глибина пливе.

Тріпочеться листок, до крови кожний,
та зілля доцвіта останнє.
Уже тебе побачити не можна,
хоч море гаснути не стане.

А листя: світлене, веселе-зорне,
прогляне, спалахнувши в щирість.
Така ж печаль мене тоді огорне,
як берег шелестіння ширить.

Жалі, мов дощ, листками пролилися,
коли до каменя наспів.
Шукає серце щастя: це — як в лісі
дитятко ловить голубів.
Категорія: Барка Василь | Додав: Bloodrewansh (13 Січня 13)
Переглядів: 544 | Теги: при, САМОТІ | Рейтинг: 0.0/0