Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

Українська література

Субота, 28 Червня 25
Головна » Статті » Б » Барка Василь

САД
САД
І
На чорній ніженьці, мов срібна хмарка, вишня
світиться:
і синьогруда птиця,
важка, розкішну гілку колихає,
і меншенька: крізь листя пурхнула; майнула тінь
крилата
по сірій грядці,
по квітниках...
І джміль у жовто-чорній ризоньці, шукач гудучий,
віється й мерщій тікає
понад травою.
Світло. Звідкись — хмара. Тінь. І от тоді
тюльпани так таємно в тій зеленій тіні саду
аж загорілись,
аж спалахнули, як огненна кров;
і гостролистими рядками, в скорбних іскрах,
замерехтіли квітники.
Бабуся сива вийшла думати-ридати в милий сад:
їй сина вбито на війні.
Під вишнею присіла тихо,
від світу білого рукою очі затулила
бабуся сива.

II
Прошу: черешні в червоному намисті, ждіть отут
— за дверцятами залізними!
І вони стоять, коралові разки перебирають...
Прошу: берези в мережаних мантіях, отам — під
фарфоровими хмарами — ждіть!
І вони стоять, зелені сповіді шепчуть...
Прошу: безгрішні трави, музики в кольористих
діядемах, почніть запашний концерт коло вікна!
Земля посилає пахощі, як кадильниця...
Прошу: сонечко в золотій сорочці, постій за дубами
— на далекій дорозі!
— Одну часиночку! — одказує.
Звертаюся: мій світечку, на недовгий вік судився
ти, а таки весь той вік шукатиму щастя!
День одцвітає, хмарніє червоноокий вечір.

III
...тополі горді шепчуться — їх дві! — показують
на щось у хмарах.

...берези побиваються; зелені коси їх, нечісані,
обличчя закривають.

...а груша, симетрична та струнка, як свічка,
зневажає свіжі віяння.

...самі дуби в громаді, надо мною, мають право
вголос думати аж коло сонця.

...колишеться живий огонь темно-зеленого моря,
рветься запалити срібний мармур хмар
та блискучу блакить.

...злетівши з голубого рукава Господня, голуб
чистий в ясності і вітрі поспіша, і світиться,
і за вершинами зникає.

Шум! Блиск! Земля схвильована відкрита небу,
так відкрита, що радісно і страшно. А небеса високі.
Чути і знати безсмертя в світі. Тільки сумно відати,
що ми на цій землі — минучі гості; що наші
діяння і серця цвіт — дочасні. А жити б
та радіти ж без кінця!
(«Білий світ», 1947)
Категорія: Барка Василь | Додав: Bloodrewansh (13 Січня 13)
Переглядів: 555 | Теги: сад | Рейтинг: 0.0/0