Головна » Статті » Б » Барка Василь |
ВРАНІШНЯ СВІТЛОТА
ВРАНІШНЯ СВІТЛОТА На звітрений пісок, на стежку пташу, до сивих смутків: де покрилять! — де й камінь, жду тебе; не перестануть відсвічення в прозорих ріллях. На берег бігши, вал одягся в дощик, а блиск — як жито колоситься. Край неба коло рук твоїх хороших, мов скойка, в розсвіти розкрита. Та —в вічності туман блакитний тоне, та —в ніжки чайці чудо плеще. Де ти прийшла, сіяння ллють коштовне сто скринь: і від ромашки легше. Та зближуються пламенні пір'їнки від них,— сувора віє радість: і сутінок розлуки перемінить мій цвіте! до човна збиратись. | |
Переглядів: 545
| Теги: |