Українська література

ПІСЕНЬКА

У хаті, що, як писанка,

Ясніє край села,

Живе дівчатко-пісенька —

Школярочка мала.

...І квіточка розтулиться,

Й сопілка десь загра,

Коли вона на вулицю

Виходить із двора.

Така на ній білісінька

Сорочечка нова...

Іде дівчатко-пісенька,

І все у ній співа.

І ніжки, наче дзвоники,

Лиш бренькають в траві.

Підспівують їм коники —

Музики лугові.

І руки аж висвистують

В повітрі — ой меткі!

Їм вторять над сріблистою

Над гречкою бджілки.

А як заллється піснею —

Із голосу її

В саду порою пізньою

Співають солов'ї.

Таке ж трудешне вродиться!

Чи в класі, чи в жнива

Усе у неї робиться —

Аж грає, аж співа...

От сяде шить під сливою

В садочку у тіні:

Що іволга виспівує —

Оте й на полотні...

А на рукавах вишивка —

Весняних квітів хор.

І де вона їх вишука,

Ті квіти на узор...

Ще ж в неї діла — світе мій!

Нерання вже пора.

Он треба посуд мити їй,

Зібралося — гора!

Води черпнула мискою

І — дінь-ділінь-делень...

Ого вже як виблискує!..

А ще великий день!

Йде з подружками Пісенька

Збирати колоски.

Важкі вони — чистісінько

Намистечка разки.

Торкни лиш колос колосом

І враз з кінця в кінець

Лунким, дзвінчастим голосом

Озветься вітерець...

Лиш тільки пройде Пісенька

Ні колосу ніде...

А сонце іще високо...

А подружки! Ви де?

...Прийшла і осінь. Дівчина

Вже ходить в старший клас.

Усе у неї вивчено,

Що задано, — якраз!

Учитель кличе Пісеньку

До дошки, і вона

Біжить, гойднувши кісоньку,

Рухлива і ставна.

Лиш стрічечку-зав'язочку

Торкне — чи не спада? —

Й задачу, наче казочку

Якусь, розповіла.

Розказує, розказує,

А потім тільки раз —

Як вузлик той розв'язує,

Аж примовкає клас.

...У хаті, що, як писанка,

Ясніє край села,

Живе дівчатко-пісенька —

Школярочка мала.

Усе у неї робиться —

Аж грає, аж співа...

У праці пісня родиться —

Це правильні слова!