Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

Українська література

Субота, 28 Червня 25
Головна » Статті » Б » Бойчук Богдан

МОНАХИНЯ
МОНАХИНЯ
У чорний шовк
старанно загорнула груди
і спілість свого лона,
щоб перейти
холодно
крізь життя:

не знаючи,
ні болю родження,
ні сліз,
в яких живуть
пісні.

І тільки кінчиками білих пальців
просувала мертві дні,
як вервицю,
і почуття, мов квіти, укладала
між жовтими листками
молитовника.

І до кінця
вмивала руки
шепотом молитви,
щоб простягнути їх,
пречисті,
по чашу, виповнену вщерть
спасінням:

забувши
дати жебракові,
щоб помоливсь за гріх
її нежитого життя.
Категорія: Бойчук Богдан | Додав: Bloodrewansh (22 Січня 13)
Переглядів: 491 | Рейтинг: 0.0/0