Головна » Статті » Б » Бровченко Володимир |
ПЕРШОЗДОРОВКАННЯ
ПЕРШОЗДОРОВКАННЯ Жив у нас на селі коло яру Незвичайний Роман — чарівник. Хоч насправді, які вже там чари. Гречкосійний собі чоловік Мав якусь таємничу планиду - Хто б про нього і що не казав,- Завжди першим промовить «добридень» Ще й рукою торкне картуза. Щось він знав, той химерний кутчанин. Загадаєш: от першим скажу. Та не вийде. Романові чари Вміють думку читати чужу. Говорили дорослі і діти, Так здавалось, малому, й мені, Що кутком він ходив нарочито, Чи вело його діло, чи ні. Хай старе возсідає на ґанку, Хай мале дріботить в шпориші, Поздоровкався дядько Романко - І світлішає в них на душі. В школі прикрість яка чи омана, Чи домашні тобі допечуть, Я виходив назустріч Роману, Щоб «добридень» від нього почуть. Вже немовби й печалі немає, І міняється світ на очах... В півстоліття мені пролягає Той Романів здоровкання шлях. ...Возвелися хороми-котеджі, А не сліпавки із саману, Що розпались самі чи пожежі їх стлумили в минулу війну. В шумовинні доби і прогресу, Там, де знав кожен двір і сім'ю, Я тепер призабуті адреси По криницях старих пізнаю. Молоде покоління - на подив. Щось Романа не бачив... Нема. Я по вулиці нашій проходив Та й здоровкався з усіма. | |
Переглядів: 529
| Теги: |